КУЦА́К, а, чол., розм.
1. Хтось або щось коротше за звичайне (про людину низького росту, короткий одяг і т. ін.). Серед найпомітніших етнографічних матеріалів маємо.. речі щоденного вжитку, селянський одяг — гунька, куцак, свита, пояси, запаски XIX ст. (Народна творчість та етнографія, 1, 1964, 70).
2. Те саме, що чорт. Куцим, або куцаком, звуть у нас того, що в пеклі грішників припікає (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 306); * У порівняннях. — А ще до того вигадлива, весела [Тодоська], до того зуби шкірить, тому моргне, цьому загадку загадає, прямо тобі, як куцак.. крутиться (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 81).
3. розм. Те саме, що обріз 2. Нещодавно шумів ліс шумом зловісним, ляскав куцаками, нагаями та бомбами бандитськими… (Остап Вишня, I, 1956, 153); Куцак сильною віддачею мало не виривав чоловіка із землі (Михайло Стельмах, На.. землі, 1949, 25).