КУ́БОК, бка, чол.
1. Великий келих; чара. Юпитер, все допивши з кубка, Погладив свій рукою чуб (Іван Котляревський, I, 1952, 69); Кубок огнистого вина відразу освіжив його (Іван Франко, VI, 1951, 102); Бульба добивав посуд — сулії, пляшки.., карбовані срібні кубки і турецькі чарки (Олександр Довженко, I, 1958, 220); * Образно. Яке це щастя — в радощах земних Трудів і днів спивати кубок повний! (Максим Рильський, I, 1956, 89).
2. Ваза з коштовного матеріалу, що її вручають як приз переможцям спортивних змагань. Тривають змагання на кубок СРСР з футбола (Радянська Україна, 27.VIII 1959, 4); Всюди знаки спортивної слави Ольги Аніканової — .. великі і маленькі медалі, статуетки, кубки (Вадим Собко, П’єси, 1958, 319).