КУБЕЛЕЧКО

КУБЕ́ЛЕЧКО, а, сер. Зменш.-пестл. до кубло 1, 2. Весела [княжна] гуляла, Мов ласочка з кубелечка, На світ виглядала З того Києва (Тарас Шевченко, II, 1963, 31); Місточок не гуляв, хоч він і зруйнований: трясогузочка там кубелечко звила… (Остап Вишня, I, 1956, 384).
♦ Вити (звивати, звити) кубелечко — те саме, що Вити (звивати, звити) кубло (див. кубло). Хотілося [Ганні] з колисковою піснею на устах звивати тепле.. кубелечко на сімейне життя (Борис Грінченко, II, 1963, 108).