КУ́БАХ, а, чол.
1. діал. Ямка для садіння городньої культури. Ти кубахи роби, а я капусту садитиму (Словник Грінченка).
2. рідко. Викопане коріння рослини, дерева разом із землею. Поле було нерівне, зрите мінами й снарядами, але він бачив на ньому прив’яле бадилля й викопані кубахи (Василь Кучер, Чорноморці, 1948, 157); — Давайте пересадимо її [топольку] поближче до нас! — запропонувала Ксеня. — Серед літа не прийметься, — зауважив Славчук. — А ми з землею перенесем, з усім кубахом (Сава Голованівський, Тополя.., 1965, 87).