КРИВУ́ЛЬКА, и, ж,
1. Зменш. до кривуля 1, 3, 4. — Ти [їжак] своїми кривульками перебіжиш мене? — сміявся Заєць (Іван Франко, IV, 1950, 64); Перед Бунчуком лежала купа дрібно списаних кривульками листків з учнівських зошитів (Микола Зарудний, На білому світі, 1967, 199).
2. у знач. присл. кривулькою. Зигзагом (у 2 знач.). Візок усе котився вузькою, нев’їждженою дорогою, що бігла кривулькою поміж озиминою до села (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 308).