КРИТИКО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до критикувати. Про те, що діялось на Україні 1768 року, розказую [в поемі «Гайдамаки»] так, як чув од старих людей; надрукованого і критикованого нічого не читав, бо, здається, і нема нічого (Тарас Шевченко, I, 1963, 142);
// критиковано, безос. присудк. сл. Марусяк не мав уже жодного авторитету. При нім критиковано і його самого, і його діяльність, і критиковано різко, немилостиво (Гнат Хоткевич, II, 1966, 279).
КРИТИКОВАНИЙ
Тлумачення слова