КРИ́ТИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до крити 1—3, 8. Везуть труну мальовану, Китайкою криту (Тарас Шевченко, II, 1953, 43); Біленькі хатки, криті соломою.., потопають у зелених садах (Василь Кучер, Голод, 1961, 41); Мусій стояв на порозі в кожушку, критому зеленим англійським сукном (Григорій Косинка, Новели, 1962, 87).
♦ Шито й крито див. шитий.
2. у знач. прикм. Який має дах, дашок, накриття. Приїхав Хшановський парою чудових коней в критих санках (Нечуй-Левицький, II, 1956, 63); Звідти [з мечеті] пішли на критий турецький базар, де.. зібрано все, чим торгує схід (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 348); Під’їхали дві криті санітарні машини (Василь Кучер, Голод, 1961, 191); Критий тік.