КРИСТА́Л, чол.
1. род. а. Тверде тіло, що має природну форму багатогранника. Кристали — це тверді тіла, в яких частинки мають правильне періодичне розміщення (Знання та праця, 2, 1966, 1); Його [мармур] прикрасили.. кристали піриту, флюориту (Михайло Стельмах, II, 1962, 56); Куди б ми не кинули погляд, скрізь побачимо предмети, що складаються з кристалів: камені бруку і будинків, пісок, сніг, сіль, цукор, шматок будь-якого металу (Наука і життя, 10, 1956, 12).
2. род. у, заст. Кришталь (у 1 знач.). * У порівняннях. В кожнім слові [Владка] чути було щире переконання, чисту, мов кристал, правду (Іван Франко, VI, 1951, 276); Промінь на мудрім обличчі Грав райдужний, наче кристал (Микола Бажан, Роки, 1957, 262).