КРИСЛА́ТИЙ, а, е.
1. Який має розложисте гілля, розкішну крону (про дерево, кущ); гіллястий. Параскіца сидить на улюбленому місці, під великим крислатим кущем (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 278); Груша тая була висока та крислата, товста, в три обіймища (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 11); * Образно. Очі з-під крислатих брів дивилися поверх чорних окулярів.. — короткозорі й розгублені (Юрій Смолич, II, 1958, 33).
2. Те саме, що крисатий. Укривши голову крислатим брилем з доброї житньої соломи, Кардаш.. блукав серед пісків (Семен Журахович, Звич. турботи, 1960, 16).