КРИШИТИ, кришу, кришиш, недок., перех.
1. Розколювати, розбивати, подрібнювати щось на дрібні шматочки, на крихти. [Антось:] Руки в нього ти бачив? Залізо можна кришити (Іван Микитенко, I, 1957, 52); Камінь кришить вітер і негода, Дуб столітній хилиться від них (Андрій Малишко, Листи.., 1961, 52); Тала вода з шаленою люттю розмивала, кришила береги та кам’яні скелі (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 6);
// Смітити крихтами чого-небудь. Докійка.. хліба вкусить обережно, щоб не кришити (Андрій Головко, II, 1957, 23).
2. Різати на дрібні частинки. — Чи так, чи не так, Уродив пастернак. А петрушку Криши в юшку — Буде смак, буде смак (Тарас Шевченко, I, 1951, 275); У хаті і у кімнаті жінки порались,.. то муку сіяли, то локшину кришили (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 90); Кошовий отаман.. кришив тютюн на низенькому пеньку (Олександр Довженко, I, 1958, 229).
♦ Вигадувати (вигадати) таке, що і в борщ не кришать — плести нісенітниці, дурниці. — От химерна Шумиха! Се вона все вигадує про мене таке, що і в борщ не кришать (Данило Мордовець, I, 1958, 107).
3. перен., розм. Нещадно бити, рубати, вбивати. Дід і почне кришить татар.. : так голови і валяться, як груші увосени (Олекса Стороженко, I, 1957, 97); — Добре! — кричав несамовито Шрам. — Так їх, каторжних! Бий, криши дияволів на шматки! (Михайло Старицький, Облога.., 1961, 75);
// Знищувати, ламаючи, розбиваючи. Він знав, що той танк, якщо його не знищити, згодом вдереться в інший квартал і кришитиме все на своєму шляху (Олесь Гончар, III, 1959, 280).