КРИШТАЛЕ́ВИЙ, а, е.
1. Прикм. до кришталь 1, 2. Підніжжя кришталевої гори заляпано болотом і кров’ю (Леся Українка, II, 1951, 209); Мерехтіла кришталева пишність люстр (Михайло Стельмах, II, 1962, 7); Новий рік стрічаємо в поході.. Не було переливчастого кришталевого дзвону, але був пишний тост командира (Віталій Логвиненко, Давні рани, 1961, 25);
// Зробл. із кришталю (у 1 знач.). Моторні лакеї розносили великі кришталеві чарки з.. шипучим вином (Панас Мирний, I, 1949, 389); Сміх сипавсь їй з горла, як лісові горіхи у кришталеву вазу (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 213); На почесному місці перед колонами спортсменів п’ять кришталевих кубків (Радянська Україна, 18.VIII 1959, 4); * Образно. Що ти про мене думаєш? Що я лиха, злопам’ятна дівчина з кришталевим серцем у грудях (Леся Українка, V, 1956, 110).
2. перен. Який прозорістю, грою барв і т. ін. нагадує кришталь (у 1 знач.); прозорий, ясний, блискотливий. З височенного перекату скатертю переливається широкий пласт кришталевої лави (Олекса Стороженко, I, 1957, 240); Стрий не то шумить, не то журчить принадливо, котячи по камінню свої кришталеві води (Іван Франко, III, 1950, 8); Його очі блищали кришталевими перлинами сліз (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 400);
// Високоморальний. Кришталева людина;
// Бездоганно чистий. Довкола відчувалось.. кришталеве почуття дружби і любові (Леонід Смілянський, Зустрічі, 1936, 208).
3. перен. Мелодійний, дзвінкий, чистий звучанням (про голос, звук і т. ін.). З Манюрчиного горла тече срібна ріка кришталевих звуків (Юрій Яновський, I, 1954, 23); Задзвенів у запалій тиші кришталевий Лукашиків голос і вщух (Олександр Довженко, I, 1958, 460); * Образно. Крізь біль і сльози у неї виринув в очах на мить знову кришталевий сміх (Степан Васильченко, II, 1959, 42).