КРИШКА 1, и, жін. Верхня частина предмета, якою затуляють у ньому отвір; покришка, накривка. Гануш.. проворно одчинив кришку фортеп’яна, сів і вдарив міцно по клавішах (Нечуй-Левицький, III, 1956, 218); В тиші хтось грюкнув кришкою парти (Андрій Головко, II, 1957, 57); Вгорі зі стіни виглядала витяжна труба, закрита кришкою (Юрій Яновський, II, 1954, 40).
♦ Не зоставити ні кришки, ні покришки див. зоставляти.
КРИШКА 2, и, жін.
1. Те саме, що крихта. Рудий Максим мав звичку згортати з столу всі кришки у жменю та кидати в рот (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 52); — Обманула, дурисвітко, раз, то хоч тепер май кришку совісті (Михайло Стельмах, I, 1962, 131); — Ай, бабусечко! Що там розказувати! Нуда така! —.. Чого ж вивчили тебе, кришко? (Марко Вовчок, I, 1955, 104).
♦ До [останньої] кришки — те саме, що До [останньої] крихти (див. крихта). Все, що було у торбині, Стеребив [Іван] до кришки (Степан Руданський, Тв., 1956, 122); Ні (ані, і) кришки — те саме, що Ні (ані, і) крихти (див. крихта). — Вийди, доню, наперед, — сказав старий Проць.., ні кришки не дивуючись із того, що бачить її живу (Юрій Яновський, I, 1954, 123); Кошик перевернений і паляниць ані кришки нема! (Іван Франко, IV, 1950, 85).
2. Те саме, що кришиво. Для виготовлення кольорового асфальту застосовуються різні матеріали — мармурова кришка, вапняк, сірі й червоні гранітні висівки (Наука і життя, 4, 1963, 17); М’яка з торф’яною кришкою земля пружинила під колесами (Михайло Стельмах, II, 1962, 83).