КРИМІНА́ЛЬНИЙ, а, е.
1. юр. Те саме, що карний 1—3. Тяганина при розслідуванні кримінальних справ криє в собі багато негативних наслідків (Комуніст України, 9, 1966, 21); Сотник знав кримінальні закони Речі Посполитої, якими керувалися і воєводства на Україні (Іван Ле, Наливайко, 1957, 62).
▲ Кримінальне право див. право; Кримінальне судочинство див. судочинство; Кримінальний кодекс див. кодекс.
2. Такий, у якому описуються карні злочини та їх розслідування (про художній твір). Модні.. кримінальні романи.. зацікавили його (Іван Франко, VIII, 1952, 396); Хлопці, які недавно їздили до Англії, привезли цілу купу кримінальних романів (Вадим Собко, Срібний корабель, 1961, 162); Кримінальна новела.