КРИМЧАКИ́, ів, мн. (одн. кримчак, а, чол.; кримчачка, и, жін.).
1. заст. Кримські татари. — Торгівлю [козаки] розпочали з кримчаками, ярлик собі виправили на безмитну торгівлю… (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 356); Надходив вечір, небезпека несподіваного наскоку.. кримчаків зростала з кожною хвилиною (Іван Ле, Хмельницький, I, 1957, 321).
2. розм. Те саме, що кримчани. Машина летіла, спритно обминаючи засипані вирви від бомб і снарядів. Видно, шофер був кримчак (Василь Кучер, Голод, 1961, 437).