КРИ́ЛЬЦЕ́, крильця, сер.
1. Зменш.-пестл. до крило 1, 2. Полетіла б я до тебе, та крилець не маю (Пісні та романси українських поетів.., II, 1956, 5); Жайворонок.. крильцями тріпоче в синій вишині (Володимир Сосюра, Солов. далі, 1957, 14); Часом лиш плесне серед тих фаль [хвиль] весела риба срібним крильцем (Іван Франко, VIII, 1952, 214).
2. Кожен із бокових виступів нижньої частини носа. Крильця її рівного, з ледь помітною горбинкою носа і досі дихають переляком (Михайло Стельмах, I, 1962, 52).
3. Різальна частина лапи культиватора. Для проведення борозен на культиваторах кріпляться лапи.. із знятими крильцями (Овочівництво закритого і відкритого ґрунту, 1957, 130).
Під крильцем чиїм — те саме, що Під крилом (див. крило). Тільки з появою Бжеського йому [Маєвському] блимнула надія оселитися під крильцем нового магната (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 50); Підрізати (підтяти, підбити, зламати і т. ін.) крильця кому — те саме, що Підрізати (підтяти, підбити, зламати і т. ін.) крила (див. крило). — Ой, гляди, щоб Заруба тобі крилець не підрізав, — хихикнув Барило (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 256); Розправляти (розправити) крильця — те саме, що Розправляти (розправити) крила (див. крило). Час, моя пісне, у світ погуляти, Розправити крильця, пошарпані горем (Леся Українка, I, 1951, 64).