КРИЛАТО, присл.
1. У вигляді крил (у 1 знач.). Від силуету китайського [павільйону], від крилато втнутих його дахів віє і сивою давниною і безжурною молодістю (Іван І. Волошин, Дні.., 1958, 29).
2. перен., поет. Натхненно, піднесено. Маруханка танцює легко, сміливо, якось по-своєму крилато (Василь Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 476).