КРИ́КНЯВА, и, жін., розм. Крик багатьох людей; шум, галас, гамір. Крикнява тим часом стихала… (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 236); Те птаство, що літає й ховається у вітті, лишає по собі безліч пісень, і висвистування, і цвірінькання, і крикняву (Павло Загребельний, Шепіт, 1966, 220).
КРИКНЯВА
Тлумачення слова