КРИКЛИ́ВО. Присл. до крикливий 3, 4. — Оце, як бачиш, — крикливо почала Параска, — чортова лобурячка трохи не вбила Василя (Панас Мирний, IV, 1955, 72); Повз них пройшла.. крикливо нафарбована дівчина (Петро Панч, На калиновім мості, 1965, 121).
КРИКЛИВО
Тлумачення слова