КРИ́ХІТНИЙ, а, е, розм. Дуже маленький; малесенький. Входить [М. Щорс], хитаючись, в крихіт ну кімнатку і оглядається навколо (Олександр Довженко, I, 1958, 184); Придорожні берези струшували з крихітних сонних бруньок холодну росу (Михайло Стельмах, II, 1962, 250); Мишеня поблискує крихітними вугликами очиць (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 159).
КРИХІТНИЙ
Тлумачення слова