КРУЖИНА́, и, жін., рідко.
1. Навколишній простір; околиця. Зелений гай, пахуче поле В тюрмі приснилися мені, — І луг широкий, наче море, І тихий сум на кружині (Пісні та романси українських поетів.., II, 1956, 211); «Пісочкове», — сумно подумав Гаврило, оглядаючи широку лугову кружину (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 400).
2. розм. Обвід, окружність. Кружина долини півмилі.