КРУТИ́ГОЛОВА, и, чол. і жін., розм. Той (та), хто крутить іншим голови, морочить інших. Лукія, нахилившись до капітана, стишено-інтимно пояснює йому, що то дочка Горпищенка-чабана. — Ох, крутиголова, натанцюється хтось від неї… (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 140).
КРУТИГОЛОВА
Тлумачення слова