КРУТОЯ́Р, у, чол.
1. Глибокий яр, балка з крутими схилами. Він зірвався цієї ночі по камінню в якийсь крутояр і пошкодив ногу (Олесь Гончар, I, 1954, 113); Крутояром, ліском.. до самісінького Жежериного обійстя вони підійшли незримі й нечутні (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 55).
2. рідко. Те саме, що урвище; круча (у 1 знач.). Як меч, блищав у тьмі чорних крутоярів Потік Дніпра (Микола Бажан, I, 1946, 163).