КРУТІ́Ж, тежу, чол., рідко. Те саме, що вир 1. Великий жаль вхопив Івана за серце.. Його тягло скочити з скелі у крутіж (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 332); Розсікав [Тимофій] тугі підводні течії, могутніми плечима з розгону кришив крутежі (Михайло Стельмах, II, 1962, 204).
КРУТІЖ
Тлумачення слова