КРУТІ́ЙСТВО, а, сер.
1. Нечесне поводження; шахрайство, ошуканство. За кількох письменних Рябченко розписався, мов за неписьменних. Зінько бачив, що це вже якесь крутійство, але навіщо його зроблено, — спершу не зрозумів (Борис Грінченко, II, 1963, 377); Тепер же мені.. збридло усяке крутійство і замилювання очей (Леся Українка, V, 1956, 58);
// Брехливість, лицемірство. Завжди такий непримиренний до брехні і крутійства, він сам тепер викручується брехнею, наче хлопчак (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 549).
2. Ухиляння від прямої відповіді, відкритих дій, учинків. Цей кремезний фермер ставить питання руба і жадає відповіді без крутійства (Іван Кулик, Записки консула, 1958, 206).
3. Навмисне використання дрібниць, формальностей і т. ін. для затягування чи заплутування судових та адміністративних справ із корисливою метою або щоб зняти із себе відповідальність.