КРУ́ТЕНЬ, тня, чол.
1. Скручений жмут соломи, яким розпалюють або підтримують вогонь у печі. Спали соломи три крутні під челюстями (Павло Чубинський, I, 1872, 123);
// Скручений жмут соломи, сіна, що залишається на шляху перетягання копиць. На стерні після проходу волокуш залишаються.. крутні (Радянська Україна, 24.VII 1962, 2).
2. діал. Вихор (див. вихор 1 1). * У порівняннях. В голові її крутнем пронеслися думки (Іван Микитенко, II, 1957, 299).