КРУ́ПКА, и, жін.
1. рідко. Зменш.-пестл. до крупа. Не клюй, курка, крупку (Номис, 1864, № 13760).
2. спец. Перше грубе мливо зерна пшениці під час переробки її на сортове борошно. — От що, Артеме, .. візьми крупки та відвезеш завтра до Домки (Петро Панч, II, 1956, 18);
// Будь-яка подрібнена речовина. Картопляна крупка.
3. (Draba, L.). Трав’яниста рослина родини хрестоцвітих.
4. діал. Трихіна. Забили кабана, а він з крупкою.