КРУПА́, и, жін., рідко.
1. Те саме, що крупи. Зерно сип на камінь знову; Жде крупа тебе давно, В ступах виспіло пшоно (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 196); Насунулись хмари, посипалася крупа пополовині з.. дощем (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 260).
Дерти (драти) крупу див. дерти.
2. Те саме, що крупина. Є місця, де деревини — як крупа від крупи в московськім куліші (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 465).