КРУЧУВА́ТИЙ, а, е. Із досить крутими схилами. Ти ідеш, сіяючи в промінні, Кручуватим берегом ріки (Іван Вирган, В розповні літа, 1959, 68);
// Стрімчастий. У цьому яру пан бив колись камінь на свою кам’яницю та й вибив оту глибоку яму з кручуватими стінами (Борис Грінченко, II, 1963, 296).
КРУЧУВАТИЙ
Тлумачення слова