КРОВИ́НКА, и, жін., розм.
1. Крапелька крові. Я чую, як серце.. б’ється, Як кожда кровинка тремтить (Іван Франко, XIII, 1954, 100); І тут збагнув [Турбай], що він — мужик.. Кожною кровинкою, всіма фібрами душі (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 161).
♦ Ні (ані, нема, не було [видно]) кровинки на (в) обличчі (лиці, губах і т. ін.); Без [жодної] кровинки обличчя (личко і т. ін.) — бліде, безкровне обличчя, губи. На чистому лиці не видно було ні кровинки (Нечуй-Левицький, II, 1956, 131); В губах не було ані кровинки, і вони тремтіли, мов.. листки від вітру (Іван Франко, VII, 1951, 281); Не дише той, що застиг біля порога. Його смагляве обличчя без жодної кровинки (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 74).
2. у сполуч. з присв. займ., перен., пестл. Про рідну дитину. — Це ж народиться дитина.. От і доглядай свою кровинку (Михайло Стельмах, Правда.., 1961, 367).