КРОВИ́НА, и, жін.
1. поет., рідко. Те саме, що кров 1. Нас мучить з прокиду жага… Але не княжої кровини (Павло Грабовський, I, 1959, 249); Вижидає [ворон] крові-їжі: Де б хатину, де б дитину, Де б кровини на хвилину (Андрій Малишко, Запов. джерело, 1959, 180).
2. розм. Те саме, що кровинка 1.
♦ Ні (ані, нема, не було й) кровини на (в) обличчі (лиці, губах і т. ін.) — те саме, що Ні (ані, нема, не було [видно]) кровинки на (в) обличчі (лиці, губах і т. ін.) (див. кровинка). Двір наповнився дітьми з блідими лицями, в яких не було й кровини (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 46).