КРОПИВ’ЯНИЙ

КРОПИ́В’ЯНИЙ, а, е. Прикм. до кропива. Примчали [хлопці] до кущів і почали нещадно рубати зелені стебла кропиви.. Кілька разів рубнув [Василь] — так і повалилися голови кропив’яні (Олександр Копиленко, Як вони.., 1961, 51);
//  Вигот. із кропивових. Затріпотіли в повітрі.. кропив’яні вітрила (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 125); Віра Андріївна поклала папери в кошик поверх старого кропив’яного мішка (Юрій Мушкетик, Чорний хліб, 1960, 99).
♦ Кропив’яне сім’я, зневажл., заст. — прізвисько чиновників, канцеляристів, які брали хабарі; Кропив’яним сім’ям засипати кого — засипати докорами; вилаяти. До хати вже і не вступають [п’яниці], бо я кропив’яним сім’ям так і засиплю (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 290).