КРЮЧО́К, чка, чол.
1. Зменш. до крюк1 1. Для підіймання й опускання [балок] на брусах є крючки, скоби або кільця (Довідник сільського будівельника, 1956, 115); Ми ловили [рибу] неводом, вудкою, на крючки (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 417); Кирило Іванович.. тікав чимдужче у свою хату, запираючи її на крючок, і пив там без просипу (Панас Мирний, I, 1954, 149).
2. заст., зневажл. Крутій (у 2 знач.). Наїхали гості.. Прийшов столоначальник з сім’єю; дрібні крючки з правління.. збіглися і без запросин (Нечуй-Левицький, III, 1956, 102); Тепер уже без ніяких діло викрутять судові крючки (Михайло Стельмах, I, 1962, 348).
3. заст. Міра горілки — приблизно 0,325 літра. — Не виканючимо сьогодні собі й на крючок горілки (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 292).