КРЯК, чол.
1. род. у, розм. Те саме, що крякання. Воронячий кряк.
2. род. а, рідко. Те саме, що крячок. Сполошені кряки й кулики тоскно кричали й били крилами (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 289).