КРІВЦЯ

КРІ́ВЦЯ, і, жін., нар.-поет. Пестл. до кров 1. Людська крівця не водиця, розливати не годиться (Номис, 1864, № 1283); Клекотить бій, гарячий, червоною крівцею вмитий… (Григорій Косинка, Новели, 1962, 9);  * У порівняннях. [Русалка Польова:] Мак мій жаром червонів, а тепер він почорнів, наче крівця пролилася, в борозенці запеклася… (Леся Українка, III, 1952, 232).
▲ Заяча крівця див. заячий.