КРІПОСНИ́К, а, чол., іст. Поміщик-реакціонер, що застосовував кріпосницькі методи експлуатації селянства. Тоді, в епоху «60-х років», сила кріпосників була надламана.. (Ленін, 1, 1948, 254);
// перен., розм. Про жорстоку, деспотичну людину. Нерідко син ворогував з батьком, обзивав його.. «кріпосником-деспотом» (Панас Мирний, I, 1949, 370).
КРІПОСНИК
Тлумачення слова