КРІЙ, крою, чол.
1. Дія за значенням кроїти. Жінка в нужді й недостатку утримувалася то шиттям, то даванням лекцій крою (Іван Франко, VI, 1951, 237); Панна Сатурніна дала їй свої сукні на крій, і — закипіла робота (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 269).
2. Модель, форма одягу або взуття; фасон. Який крій, такий стрій (Галицько-руські народні приповідки, I, 1901 — 1905, 312); На меншій [дівчинці] убрання.. трохи коротке.. і якогось дитячого крою (Леся Українка, III, 1952, 499); На його лакованих, пошитих по німецькому крою чоботях ворушилися.. сонячні зайчики (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 224); * Образно. Боцман Смола — людина зовсім іншого крою (Дмитро Ткач, Жди.., 1959, 3).