КРЕТИ́Н, а, чол.
1. Хворий на кретинізм (у 1 знач.); ідіот (у 1 знач.). На відміну від кретинів, у карликів.. пропорції тіла розвиваються нормально (Шкільна гігієна, 1954, 100).
2. лайл. Дурень, тупа, нікчемна людина; ідіот (у 2 знач.). В яку безодню моральної гидоти дав йому заглянути той кретин, та попсована мумія! (Іван Франко, VI, 1951, 263); Витяг [Микита Петрович].. бандитську цидульку, пожмакав її, кинув на землю: — Знайшли кого лякати, кретини (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 203).