КРЕНДЕЛИК

КРЕНДЕ́ЛИК, а, чол. Зменш.-пестл. до крендель;
//  у знач. присл. кренделиком. У вигляді кренделя. — Кіснички вплету, кренделиком коси зложу.. — наче намальоване буде! — утішається Марта своєю роботою (Панас Мирний, IV, 1955, 337).