КРЕ́МІНЬ, меню, чол. Дуже твердий мінерал — кварц чорного, бурого або жовтого кольору, який у давнину використовували для добування вогню. Крізь камінь, кремінь — рік у рік Прорубує тропи робітник (Максим Рильський, I, 1956, 114); Однією з різновидностей кварцу є кремінь (Загальна хімія, 1955, 445); * Образно. На серці в мене кремінь — хай же спів твій його підточить і в безодню скине (Леся Українка, I, 1951, 429); * У порівняннях. Ти мусиш йому доводити, стояти за правду, як кремінь (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 294);
// Шматок такого мінералу для викрешування вогню. Врешті черкнулась криця об кремінь, спалахнула.. іскра (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 346); На шитому чабанському поясі висить гаман з люлькою, тютюном та кременем (Михайло Стельмах, I, 1962, 43);
// перен. Про міцну здоров’ям людину. Хоч вони майже одного віку з Турбаєм, але Іван Юхимович — це кремінь (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 30);
// перен. Про тверду характером людину. Та й Настуся сумує: батько кремінь, не подається (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 454); Відомо, що за людина з Невкипілого — кремінь (Андрій Головко, II, 1957, 259).
КРЕМІНЬ
Тлумачення слова