КРЕ́КНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до кректати. Спочатку Семен хотів випити маленькими ковточками.., але не втерпів і вихилив цілу разом і хрипко-голосно крекнув: «а-а-а»! (Леся Українка, III, 1952, 668); Здоровкаючись з Куликом.., Оленчук жартома так здавив йому долоню, що той аж крекнув (Олесь Гончар, II, 1959, 13); Крекнув селезень.
КРЕКНУТИ
Тлумачення слова