КРАТЕР

КРА́ТЕР, а, чол., геол. Лійкуватий отвір на вершині вулканічної гори, через який під час виверження вулкана виливається лава, виходять гази, вилітають попіл, каміння тощо. З природних явищ особливо вражають уяву людини виверження вогняних мас з глибин Землі через кратери вулканів (Про вулкани і землетруси, 1955, 3); Краєвид не мав горизонтів, бо звідусюди .. обмежений був шпилястим обрієм кратера (Юрій Смолич, Прекрасні катастрофи, 1956, 342);  * У порівняннях. Гул і дим, неначе з кратера вулкана, над висотою вирував… (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 163);
//  Частина місячного ландшафту, що своєю формою нагадує кратер земного вулкана. Не все знають люди про гори й долини на Місяці, про кратери й цирки, якими вкрита його видима поверхня (Наука і життя, 2, 1959, 10).