КРАСИТИ 1, крашу, красиш, недок., перех., розм. Робити гарним, прикрашати. Горе тільки рака красить (Українські народні прислів’я та приказки, 1955, 33); Всю світлицю дуже красила нова картина, вишита гарусом (Нечуй-Левицький, I, 1956, 349); Він був у тому настрої діяльного натхнення, що завжди так осяює, красить людину перед боєм (Олесь Гончар, III, 1959, 263).
КРАСИТИ 2, крашу, красиш, недок., перех., розм., рідко.
1. Те саме, що фарбувати. Хазяїн Тарасів, маляр Ширяєв, посилав його красити на будинках покрівлю, стелі, підлоги та інше що (Панас Мирний, V, 1955, 310).
2. Те саме, що забарвлювати 1 (перев. в червоний колір). Сонце заходило й червоним промінням красило гребені снігу (Степан Васильченко, I, 1959, 159).