КРАСНОМО́ВСТВО, а, сер.
1. Те саме, що красномовність. Одні дивувалися красномовству чиновника, другі підхвалювали Кряжова (Панас Мирний, I, 1949, 389); — Я чув, що серед молодих дияконів Софії відзначається своїми талантами Лев, сам з Азії, простого роду, але красномовством знаменитий… (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 511).
2. заст. Риторика. Визначний зразок урочистого красномовства XI ст. становить «Слово о законѣ и благодати» (Історія української літератури, I, 1954, 37).