КРАСНОМО́ВЕЦЬ, вця, чол. Той, хто вміє гарно говорити, майстерно володіє словом; оратор. [Річард:] Лукавий Рим зовсім не винен з того, що майстер Годвінсон не красномовець (Леся Українка, III, 1952, 9);
// ірон. Любитель виголошувати пишномовні, але беззмістовні промови. Вони спочивали від учорашніх брудних, лайливих промов, благодушно слухаючи красномовця (Іван Ле, В снопі.., 1960, 307).
КРАСНОМОВЕЦЬ
Тлумачення слова