КРА́НЕЦЬ, нця, чол., мор.
1. Колода або набитий клоччям і обплетений мотузком мішок, який вивішують за борт судна для пом’якшення ударів об інші судна, причали тощо. Боцман з матросами готувалися закидати на берег швартові кінці та спускати.. «м’які кранці» (Микола Трублаїні, III, 1956, 106); Червонофлотці з боцманської команди.. в’яжуть мати, кранці і швабри (Дмитро Ткач, Крута хвиля, 1956, 119).
2. тільки мн. Місце для зберігання снарядів на палубі військового корабля.