КРАМО́ЛА, и, жін.
1. заст. Бунт (див. бунт 1); заколот (у 1 знач.). [Ярослав:] Хто сміє тут крамолу учиняти І сварами бентежити наряд? (Іван Кочерга, III, 1956, 42).
2. перен., розм., рідко. Антидержавні погляди, висловлення. Молодик стрепенувся, з панічним жахом подивився на парторга, мовби Зарічний висловив якусь страшну крамолу (Микола М. Тарновський, Незримий горизонт, 1962, 146).