КРАМ, у, чол.
1. збірн. Предмет торгівлі (звичайно фабричного виробництва); товар. Накупили І краму й пива наварили (Тарас Шевченко, II, 1953, 64); В кінці вулиці стояв високий будинок, а під ним були крамниці з усяким крамом (Нечуй-Левицький, II, 1956, 206); Голосно пропонують свій барвистий крам молоді квіткарки (Михайло Чабанівський, Балканська весна, 1960, 270).
2. розм. Те саме, що тканина 1. В перший ярмарок набрала [мати] їй у найбагатшого крамаря найкращого краму (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 11); Крам розмотували [погромники] з штук і стелили собі під ноги (Юрій Смолич, II, 1958, 41).
3. заст. Крамниця. [Купець:] Приходь до мого краму, я мила дам без грошей (Леся Українка, II, 1951, 229); Ходив по місту, зазирав до крамів, розмовляв із знайомими (Антін Крушельницький, Буденний хліб.., 1960, 251).