КРАХ, у, чол.
1. У буржуазних країнах — розорення, банкрутство (у 1 знач.). Галицькі нафтярі .. обмежували продукцію, боячися краху (Іван Франко, VIII, 1952, 407); Не сплять королівські банкіри та фінансисти, вигадують, як відстрочити невідхильний ганебний крах (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 594); Початок кризи в Сполучених Штатах Америки супроводився масовим крахом банків, фінансових і промислових компаній (Нова історія. Підручник для 8 кл., 1956, 165).
2. перен. Цілковитий провал чогось; невдача, катастрофа (у 2 знач.). Крах колоніальної системи імперіалізму — одна з знаменних рис нашої епохи (Комуніст України, 2, 1961, 42); Марина ще не вірила, що настав крах усім її мріям, усім сподіванням (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 224).