КРАЙО́К, йка, чол. Зменш.-пестл. до край1 1. Рана нагадувала своєю формою серце. Крайки її були сині, трохи бузкові (Юрій Яновський, II, 1958, 128); Колісник примостився на самому крайку лави (Панас Мирний, III, 1954, 142); Зітхають жінки, долонями й крайками хусток втирають сльози (Андрій Головко, II, 1957, 319).
КРАЙОК
Тлумачення слова