КРА́ЙНІСТЬ, ності, жін.
1. Те саме, що крайнощі 1; надмірність. Він покличе його листом на поєдинок, тільки лист той мусить пройти перше через Антонінині руки — і вона не допустить до крайності ні в той, ні в другий бік (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 409); — Для вас подвиг — це риск, якась крайність (Дмитро Ткач, Моряки, 1948, 72); Крайність заходів.
♦ Вдаватися (вдатися) до крайності; Впадати (впасти) в крайність — те саме, що Вдаватися (вдатися, доходити, дійти і т. ін.) до крайнощів (див. крайнощі). Не можна вдаватись і до іншої крайності — запізнюватись із збиранням кукурудзи (Радянська Україна, 22.VIII 1958, 1).
2. перен. Про що-небудь зовсім не схоже на все інше, протилежне іншому. Відносна форма вартості і еквівалентна форма — це співвідносні неподільні моменти, які взаємно один одного обумовлюють, але водночас вони є і крайності (Карл Маркс, Капітал, т. I, кн. I, 1952, 54).
3. розм. Дуже велика потреба, крайня необхідність. Їхати з ними учителькою.. рішитись не могла б без великої крайності (Леся Українка, V, 1956, 245); Коли.. тобі крайність у мене служити, то я вже.. найму тебе (Любов Яновська, I, 1959, 276).